Drudkh piosenki

[Lyrics - Богдан Рубчак, 1967] Бути німим, безпристрасним, як завжди зачинені двері. Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті. Знати кохання каменя лиш, непрозоре каменя серце, І в чорно-білих світлотінях бачити світ... ...Шукати лиш суть, лиш обрій б...

Подих Холодної Чорної Землі (Березень) (Breath of Cold Black Soil (March)) Мертва чорна вода ще спить під товщею криги, бліде холодне сонце ще не дарує тепло. Вітер, що приносить з собою холодний запах весни, нещадно кидає в небо чорне гілля, таке понуре, л...

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі че...

Summer is the hottest every year, every winter there's a different sky Every spring there's a different sky, every sunrise just feels so right Summer is the hottest every year, every winter there's a different sky Every spring there's a different sky, every s...

Прощання Зі Скорботними Птахами Осені (Жовтень) (Farewell to Autumn's Sorrowful Birds (October)) Я проводжав зграї птахів, стоячи край лісу. Я прощавався із сонцем і дощ зрошував моє обличчя. Останній лист падав у долоні, і тіні осені тьмяніли у моїх ніг....

Fešáku, pojď se mnou Já mám postel ustlanou Kde všelijaký červi štěstím tancujou Buršáku, pojď se mnou Já mám kosu broušenou Že vlasy ti všechny hrůzou vypadnou Kdybych já vědel, že zejtra umru Dal bych si dělati dubovou truhlu Dubovou přece truhlu,...

Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш очі лунатичні, бо твоє серце — чорне пекло, середньовічне і містичне. Тремти в цей вечір з...

Ніч Зіткана Зі Снігу, Вітрів Та Сивих Зірок (Грудень) (Night Woven of Snow, Winds and Grey-haired Stars (December)) Зима завжди приходить несподівано, вночі. Приходить, вирвавшись зі свого імлистого лігва там, біля краю вічної темряви. І здається, сама віч...

Небо У Наших Нiг (Skies at Our Feet) Долини падають і туляться до ніг, Звивають завої, відсахуючись, гори. Наш пружний крок тверда земля доріг Стрічає стогоном покори. Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми І обрій цей, і хмари ці рожеві?! І вогкий вітер дужими гру...

Самiтня Нескiнченна Тропа (Solitary Endless Path) Мабуть, судилось мені так до смерти самої Йти все за вами лісами, повитими в мряку, Класти вогонь свій по другому боці долини. Вранці — зриватись і бігти над ваше кострище, Видом тулитись до в ільх, тихих сві...

Мов ржею вкриті дерева, мов смертю зв’ялена трава (Це осінь!) землі... (Ох, осінь!..) Мов діти плачуть та квилять, що в чужину кудись летять. (Сумно... Ох, це осінь...) В далекий край, в незнану путь плачі, квиління понесуть. (Це осінь!) І...

Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром — дальня путь. І гаснуть голоси граків, і вечір витре З усесвіту історію снігів. З яруги викотивсь багряний ґалаґан І цапки став над падлими полями. Подобень місяця. Туман Топив в...

Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (Серпень) (When Gods Leave Their Emerald Halls (August)) Холодні далекі зірки тануть у темній воді лісових озер, сонце, що котиться тропою богів за чорніючі пагорби, вітер, що пестить неслухняну гриву польових трав...

Там, Де Закiнчуються Обрiї (Where Horizons End) Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. Брови розкинулись вільно на рівнім чолі. Довго-бо йшли ми крізь доли, і г...

(Микола Вінграновський "Ніч Івана Богуна", 1965) (уривок) Болиш? Боли ж! Боли, Бо лине крик Від можа і до можа Україною, І панський перехняблений язик Хрипить над нею стомленою слиною. І меч горить над гривою коня, І паля з горла кров'ю обгоріла, Там ребра на...

(Микола Вінграновський "Ніч Івана Богуна", 1965) (уривок) Невірна ніч, непевна — тупу-тупу — Безнебна ніч — татари де?! — прийшла. Шикує смерть — не спіте! — труп по трупу, Ридають коні, кублиться імла. Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає гу...

[Текст - украинская поэтесса Лина Костенко] І засміялась провесінь: - Пора! - за Чорним Шляхом, за Великим Лугом - дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра - усі ідуть за часом, як за плугом. За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Велики...

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі червоні,...

[Текст - Юрий Клен] У вічності, де світла струм тече, повільно крутяться колеса часу, що на верстаті золотому тче свій килим різнобарвний. Дольні паси пускає в рух незримий наш двигун. Мигтить узору плетиво примхливе, І завжди врівноважує вагу Той, що складе...

(Володимир Свідзинський "Темними ріками (балада III)", 1932) (уривок) Темними ріками Ніч тече по ізворах, Сиво піниться на косогорах. На синьому полі, В райдужному колі, Там-то паші, ще й цвіту багатого! Вітер має патлами клятого. Раптом на сході Нем...