Svrm piosenki

mir (Велимир Хлебников "Из мешка...", 1908) Из мешка На пол рассыпались вещи. И я думаю, Что мир — Только усмешка, Что теплится На устах повешенного. 

Вмерти Вмерти Впасти у полі Дати снігу Укрити себе Вмерти Наостанку почути Крик зграї круків І вітру свист 

Всіх безумних щастя Не прокинутись знов в обіймах нудного страху Не годувати щодня чорну пащу душі вбитими мріями Не битися марним криком о стіну неба Не звикати поступово до рабства Лишитися розуму и жити у спокої 

Голод (Микола Хвильовий "Голод", 1922) Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін — Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі рос...

За смертю Де чиста річка текла раніше Тепер лише іржа і каміння Розпечений ковтаючи попіл ми безпорадно чахнемо Наш світ як піч Де очі нам випалює отруйною золою І забиває горло пил А наша пісня це плач і стогін А наша пісня це прокляття та мольба...

Зима Из серого снега Один за одним Кресты столбов Пустые бараки Мертвые села Мы заживо съедены Громадным железным червем В его зловонном брюхе Глохнем от стука и скрежета А мысли насквозь пропитаны Горькой отравой надежды 

Край У моєму краї неначе труна село лежить Стогнуть гаї, чорніють хати У моєему краї живі заздрять мертвим Мати вбиває своє немовля 

Не шкода Самі обрали це життя в неволі. Власноруч збудували собі тюрми І брешемо собі, що завтра буде краще. Несемо самі на собі страшне прокляття Нікого не шкода Ми потребуємо продовження жаху, ненависті і болю. Бо ми і є причиною і наслідком. Бо...

Останнє Сонце Над хворим містом Народилось останнє сонце І прокотилось Вогняною хамарою По небу та по землі Киплять чорні асфальтні поля Палають бетонні скелети Що померло тут Назавжди залишиться мертвим 

Отчаяние (Алексей Елисеевич Кручёных "Отчаяние", 1913) из-под земли вырыть украсть у пальца прыгнуть сверх головы сидя идти стоя бежать куда зарыть кольца виси на петле тихо качаясь 

Похороны Зима Холод, тоска Скорбели, молчали Целовали мертвеца лоб Гвоздь в гроб 

Рабство цикличный кошмар замкнутый ужас цемента и пыли помоек и грязи свирепые рожи налитые кровью провожают жизнь бессмысленным взглядом рабство никто не отменял беспомощный гнев затаенная злоба больных и голодных глупых и нищих вид из окна горящая свалка...

Туман (Іван Багряний "Туман", 1946) Щоб оцей туман та сніги поїв. Цей важкий туман, нерозгаданий. Впав на груди піль, на печаль гаїв, Впав на тихий сад, на обкрадений. Срібні блиски рос, передзвони кос В далині глухій увижаються, Ластів’ячий крик і...

Чорностав (Василь Стус "Над осіннім озером", 1968-1970) Цей став повiсплений, осiннiй чорний став, як антрацит видiнь i кремiнь крику, виблискує Люципера очима. П'янке бездоння лащиться до нiг. Криваво рветься з нього вороння майбутнього. Летить крилатол...

Экуменополис массивы жилищ затхлые тюрьмы город гноится город живет дай себе быстрей умереть не дай здесь родиться другому тут волю ломают и лишают свободы пожирают трупы производят грязь дай себе быстрей умереть не дай здесь родиться другому