Drudkh

[Lyrics - Богдан Рубчак, 1967] Бути німим, безпристрасним, як завжди зачинені двері. Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті. Знати кохання каменя лиш, непрозоре каменя серце, І в чорно-білих світлотінях бачити світ... ...Шукати лиш суть, лиш обрій б...

Подих Холодної Чорної Землі (Березень) (Breath of Cold Black Soil (March)) Мертва чорна вода ще спить під товщею криги, бліде холодне сонце ще не дарує тепло. Вітер, що приносить з собою холодний запах весни, нещадно кидає в небо чорне гілля, таке понуре, л...

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі че...

Summer is the hottest every year, every winter there's a different sky Every spring there's a different sky, every sunrise just feels so right Summer is the hottest every year, every winter there's a different sky Every spring there's a different sky, every s...

Прощання Зі Скорботними Птахами Осені (Жовтень) (Farewell to Autumn's Sorrowful Birds (October)) Я проводжав зграї птахів, стоячи край лісу. Я прощавався із сонцем і дощ зрошував моє обличчя. Останній лист падав у долоні, і тіні осені тьмяніли у моїх ніг....

Fešáku, pojď se mnou Já mám postel ustlanou Kde všelijaký červi štěstím tancujou Buršáku, pojď se mnou Já mám kosu broušenou Že vlasy ti všechny hrůzou vypadnou Kdybych já vědel, že zejtra umru Dal bych si dělati dubovou truhlu Dubovou přece truhlu,...

Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш очі лунатичні, бо твоє серце — чорне пекло, середньовічне і містичне. Тремти в цей вечір з...

Ніч Зіткана Зі Снігу, Вітрів Та Сивих Зірок (Грудень) (Night Woven of Snow, Winds and Grey-haired Stars (December)) Зима завжди приходить несподівано, вночі. Приходить, вирвавшись зі свого імлистого лігва там, біля краю вічної темряви. І здається, сама віч...

Небо У Наших Нiг (Skies at Our Feet) Долини падають і туляться до ніг, Звивають завої, відсахуючись, гори. Наш пружний крок тверда земля доріг Стрічає стогоном покори. Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми І обрій цей, і хмари ці рожеві?! І вогкий вітер дужими гру...

Самiтня Нескiнченна Тропа (Solitary Endless Path) Мабуть, судилось мені так до смерти самої Йти все за вами лісами, повитими в мряку, Класти вогонь свій по другому боці долини. Вранці — зриватись і бігти над ваше кострище, Видом тулитись до в ільх, тихих сві...

Мов ржею вкриті дерева, мов смертю зв’ялена трава (Це осінь!) землі... (Ох, осінь!..) Мов діти плачуть та квилять, що в чужину кудись летять. (Сумно... Ох, це осінь...) В далекий край, в незнану путь плачі, квиління понесуть. (Це осінь!) І...

Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром — дальня путь. І гаснуть голоси граків, і вечір витре З усесвіту історію снігів. З яруги викотивсь багряний ґалаґан І цапки став над падлими полями. Подобень місяця. Туман Топив в...

Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (Серпень) (When Gods Leave Their Emerald Halls (August)) Холодні далекі зірки тануть у темній воді лісових озер, сонце, що котиться тропою богів за чорніючі пагорби, вітер, що пестить неслухняну гриву польових трав...

Там, Де Закiнчуються Обрiї (Where Horizons End) Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. Брови розкинулись вільно на рівнім чолі. Довго-бо йшли ми крізь доли, і г...

(Микола Вінграновський "Ніч Івана Богуна", 1965) (уривок) Болиш? Боли ж! Боли, Бо лине крик Від можа і до можа Україною, І панський перехняблений язик Хрипить над нею стомленою слиною. І меч горить над гривою коня, І паля з горла кров'ю обгоріла, Там ребра на...

(Микола Вінграновський "Ніч Івана Богуна", 1965) (уривок) Невірна ніч, непевна — тупу-тупу — Безнебна ніч — татари де?! — прийшла. Шикує смерть — не спіте! — труп по трупу, Ридають коні, кублиться імла. Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає гу...

[Текст - украинская поэтесса Лина Костенко] І засміялась провесінь: - Пора! - за Чорним Шляхом, за Великим Лугом - дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра - усі ідуть за часом, як за плугом. За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Велики...

Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі червоні,...

[Текст - Юрий Клен] У вічності, де світла струм тече, повільно крутяться колеса часу, що на верстаті золотому тче свій килим різнобарвний. Дольні паси пускає в рух незримий наш двигун. Мигтить узору плетиво примхливе, І завжди врівноважує вагу Той, що складе...

(Володимир Свідзинський "Темними ріками (балада III)", 1932) (уривок) Темними ріками Ніч тече по ізворах, Сиво піниться на косогорах. На синьому полі, В райдужному колі, Там-то паші, ще й цвіту багатого! Вітер має патлами клятого. Раптом на сході Нем...

[Lyrics - Олег Зуєвський, 1948] Замкнену лінію - контур легкий Так, ніби ясність плекаєм, Мабуть, свідомі дознання руки Пройде над ввігнутим краєм. Зляжуть далеко, мов свічі на дні, Зібрані хвилями зорі - Щирої правди одвічні вогні В першім незаймані...

[Lyrics - Іван Франко, 1883] Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті, Понад стернища, зимним вихром биті, З плачем сумним, мов плач по кращій долі, Понад селища бідні, непошиті Хатки, обдерті і пусті стодоли, Понад люд т...

[Lyrics - Олег Ольжич, 1935] О, невмолимі скам'янілі дні, Міцна рука над людьми і богами ...Чигає там, у сірій далині, Лягає горами за нами. Ми подолаєм знов, ще не одні Нам скоряться, над все є вірна криця Та нам також судилося розбиться Колись і десь об го...

(Олекса Стефанович "Крізь смерть", 1933) Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати — їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні віт...

Посіяли гайдамаки В Україні жито, Та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває - Розійшлися гайдамаки, Куди який знає: Хто додому, хто в діброву, З ножем у халяві, Жидів кінчать. Така й досі Осталася слава. А тим часом старода...

Ой зза Гори зза Лиману Вітер повіває Кругом Січі Запорізької москаль облягає Облягає москаль Січу табором стали Вони свого генерала три дні ожидали Метнулися по куренях запасу шукати А московська вся старшина церкви оббирати Тай беруть срібло беруть злот...

(Святослав Гординський "Доля", 1937) Надійде день такий: гранітна постать Долі На шляху виросте нескінченім твоїм, Торкне твоє чоло і присудом твердим Затримає тебе в своїм нещаднім колі. Далеко — синь, огонь, і заграви, і дим. Червоний рев стихій, безкрай ж...

(Олекса Стефанович "Недобре", 1923) Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід - кривава повідь. Щоб море вогню залляти, Вилили море крови. Багато крови, багато, Та ради не да...

"Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив Козацької крові; ще понесеш, друже! Червонив ти синє, та не напоїв; А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято По всій Україні сю ніч зареве; Потече багато, багато, багато Шляхетської крові. Коза...

(Володимир Свідзинський "Темними ріками (балада III)", 1932) (уривок) Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На короткій оброті Золотого коня веде. Злякано дуб кордубатий На нел...

(Богдан-Ігор Антонич "Весна", 1933) Вечір холодний. Не диво. Весна. Вечір високий, глибокий, без дна. Росяний росами-зорями сон, П’яний від пахощів мокрих сосон. Вийди самітний тоді перед дім, Тиша обійме тебе, мов мороз. Вечір шепоче в танку молодім, палить...

[Текст - великий украинский поэт Александр Олесь] Колись здавався ти мені орлом підтятим І в полі кинутим в агонії сконать... Очима стежишь ти за ворогом проклятим, Що хтів тебе ногою розтоптать. Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш... Щоб впитись, шар...

Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла. Текла, текла та й висохла. Степи зеленіють; Діди лежать, а над ними Могили синіють. Та що з того, що високі? Ніхто їх не знає, Ніхто щиро не заплаче, Ніхто не згадає. Тілько вітер тих...

Ukraine grumbled It grumbled for a long time It bleeded and got redder along the steppes for a long while It bleeded, bleeded and dried. The steppes are turning green. Grandfathers lye, and tombs above them are showing blue And what about them being so high? N...

(Святослав Гординський "Бодлер", 1933) Гримасою нудьги скривилися уста, Всі хвилі поривань розбилися об скелі, Лишився тільки смак: безмежжя й пустота, Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих. Вночі, коли важка, нестерпна темнота Кудлатим чорним псом сн...

(Майк (Михайло) Гервасійович Йогансен "Кроковеє коло", 1923) Задощив, закрутив, закупився, І пішло дорогами в дощ. Пересохлі жовті уривки, Полохливе, послужливе клоччя. Й серед сірого-сивого голо. У безмежній пустій порожнечі Позначилось кроковеє коло І вийш...

(Михайло Ситник "Ніч", 1956) Як списаний папір сумного дня, Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Який це край? Яка це знов ріка? Яка це мова і яке наріччя? Чия це заворожена рука Тебе кудись веде сліпою...

(Святослав Гординський "З румовищ і вогню", 1940) З румовищ і вогню свій скарб найбільший – правди, Озлобленим богам не відданий на мсту, Від вогнища свого відходячи, забрав ти З собою і несеш крізь стужу і сльоту. Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики,...

(Василь Стус "За літописом Самовидця", 1971-1977) (уривок) Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо зоріє на пустку усмерть сполотніле божа. Стенаються в герці скажені син...

(Василь Стус "За літописом Самовидця", 1971-1977) (уривок) Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі і крові наточать — упийтесь кривавим вином. А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі. Наш дуб предковічний убрався сухим порохном. Украдене сонце з...

[Текст - Тарас Шевченко, великий украинский поэт] [Выдержки из "Думи мої"] Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас л...

(Олег Ольжич "Брати", 1935) Дванадцять літ кривавилась земля І сціпеніла, ствердла на каміння. І застелило спалені поля Непокориме покоління. До перс закляклих, просячи тепла, Тулили марно немовлята лиця. Проте їм чорне лоно віддала Доба жорстока, як вовчиця...

Why did you grow black, green lea? I grew black due to the blood spilt for freedom. Brave citizens of Zaporozhye covered the ground be their bodies for four miles away. By midnight I was covered by the ravens They peck kazaks’ eyes, But don’t wanna peck corpse...

"Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?" "Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Та те мене гайворони Укрили з півночі... Клюють очі козацькії, А трупу не хочуть. Почорніло я, зелен...